Дитячий ЩУР,

або що дати дитині, аби зробити її життя безпечнішим

Дитячий ЩУР, або що дати дитині, аби зробити її життя безпечнішим

Концепція ЩУР (щоденно уживані речі, або англійською EDC - Every Day Carry) знайома кожному виживальнику і тактикульнику. Ножі-фолдери, браслети з паракорду, тактичні ліхтарі, сухі пайки армії США, кресало та сухе паливо, обов'язково мачете - набір може мати різні варіанти, від розумних до відверто сміховинних.

Якщо абстрагуватись від комерційного хайпу «у кожного суворого виживальника має бути» все те, що ми носимо в кишенях та рюкзаках - виходячи зі своїх потреб і стилю життя. А діти? Що варто дати дитині «про всяк випадок»? Випадки бувають різні. Від кримінального нападу - з боку однолітків або дорослих - до екстремальної ситуації: пожежа-аварія-паніка в натовпі і под.

Отже, список того, що повинно бути в дитини з собою, якщо вона досить доросла, щоб самостійно рухатись по місту - приблизно років 7 їй вже є.

1. Запасний телефон.

Смартфон, звичайно, круто, але він може розрядитись (бо дитина на ньому буде бавитись у забавки), розбитись, загубитись або його можуть вкрасти (ну, не купуйте ви дітям дорожезні флагмани – їй же за дорогий телефон можуть і голову пробити). Запасний телефон має бути дешевим, кнопковим, тримати заряд батареї і не боятись падіння на асфальт. Він повинен уміти дзвонити, мати функції швидкого набору номеру батьків та передавати GPS-координати.

І ліхтарик їй теж не завадить. До того ж, дитина повинна знати номери батьків напам'ять. Це дуже легко зробити, поставте свій номер як пароль до її планшету.

2. GPS-трекери.

Увімкніть функцію відстеження в смартфоні дитини, в запасному телефоні, подаруйте їй браслет/смартгодинник, ще один трекер киньте в рюкзак, а один зашийте в підкладку куртки. Вони на AliExpress по 10-15 доларів за штуку.

3. Документи.

Копію свідоцтва про народження, заламінуйте, на звороті напишіть контактні телефони батьків. Якщо є алергія на ліки - теж вкажіть.

(Ні, не потрібно на ключі дитини вішати бірку з вашою адресою, не спрощуйте життя квартирним злодіям).

4. Свисток.

Так, необхідно навчити дітей кричати та кликати на допомогу. Але навіть доросла людина не завжди може голосно закричати на людях. По-перше, психологічний бар'єр через виховання - «кричати неввічливо, поводься тихіше» в'їдається в мозок на рівні рефлексу, а по-друге, в стресовій ситуації парасимпатична нервова система відключається, і слиновиділення зупиняється. «Пересохло в горлі зі страху». З сухими голосовими зв'язками голосно не покричиш.

Знову таки, на крики про допомогу люди реагують по різному, хтось навмисне відвернеться, бо «не моя справа, мені неприємності не потрібні». Свисток привертає увагу завжди. І поки дитина дихає, вона може дути в свисток, навіть якщо лежить під завалами.

5. Ліхтарик.

Найзвичайнісінький. Допомагає не провалитись у відкритий каналізаційний люк і знайти дорогу до виходу, якщо в кінотеатрі відімкнули світло.

6. Пляшку води.

Бо стояти в корку на спеці три години - теж небезпечно. Діти непритомніють швидше ніж дорослі. І під час пожежі не доведеться «пісяти на ганчірочку» (не знаю, хто цю маячню придумав, але я б йому цвях в голову забив).

Наступні чотири пункти стосуються вже підлітків, яким більше ніж 13 років.

7. Газовий балончик.

Єдиний засіб самооборони, який зможе ефективно застосувати дитина/підліток проти дорослого. Застосувати, зрозуміло, в режимі «задув і швидко звалив».

Так, балончики заборонено продавати дітям. Але не заборонено носити. Тому, якщо ви впевнені, що ваше чадо не буде розпорошувати балончик в школі заради зриву контрольної з математики - йому вже років 12-13, і він «уже дорослий» - нічого кращого для самооборони ви йому запропонувати не зможете.

Важливо: якщо ви вирішили купити балончик, купуйте відразу два. Вийдіть з дитиною кудись до лісу, де немає людей, визначте напрямок вітру, станьте за вітром, знайдіть дерево-мішень і розпорошіть один балончик повністю. Щоб дитина зрозуміла, як далеко, як довго і під яким кутом розпорошується газ.

8. Ультразвуковий відлякувач собак.

Особливо актуально для дітей на велосипедах. Працює направлено на дистанції метр-півтора. Бо з газового балончика в собаку вцілити дуже важко.

9. Запас готівки.

Ні, не на морозиво, а на таксі. Досвід показує, що купюра в 500 грн підсилює ефект від фрази «допоможіть, будь ласка» в сотню разів.

10. Презервативи.

Без коментарів.

Але!

Увесь цей мотлох нічим не допоможе вашій дитині, якщо вона не вміє цим користуватися.

Найголовніше, що можуть дати батьки дитині заради її безпеки - це алгоритми дій та протоколи комунікації.

Чіткі та зрозумілі алгоритми дій у тій чи іншій ситуації.

«Якщо трапилося таке - то дій так».

Протоколи комунікації - це ще простіше.

Вийшов зі школи - напиши смс. Прийшов додому - віддзвони. Пішов гуляти – скажи, куди і коли плануєш повернутись. І в кого тебе шукати.

І сказати це дитині раз і назавжди - не вийде.

Ще раз: діти забувають. Дитину слід навчати правил безпеки постійно.

А найкраще - не повторювати їй те саме, а разом з дитиною ці правила відкрити.

Є такий метод в педагогіці - «керовані відкриття».

Коли вчитель не лише розповідає, а дає завдання, а учень сам знаходить правильне рішення.

Більшість порад з безпеки прості як двері.

Банальні і очевидні поради люди (особливо підлітки) сприймають як докір за недоумкуватість. «Ну ма-а-а-м!».

«Подзвони, коли прийдеш додому» - ага, зараз, все кину.

«А давай уявимо, що тебе викрали, і нам треба тебе шукати. З чого почнемо?" - і ось так, в формі гри підвести учня до думки, що так, треба відписувати і віддзвонювати частіше.

Найбільше ми цінуємо те, що винайшли самі.

Навіть якщо хтось це вже винайшов до нас.

Дорослих це теж стосується.

(с)Антон Фарб

Це фрагмент книги "Сам собі тілоохоронець".